Причини порушень поведінки дитини

by sc3adm · 28 Жовтня, 2022

Причини порушень поведінки дитини

Що робити?

Кожна дитина має свої природні потреби, які можуть задовольнити дорослі. Якщо ж дорослі (з інших причин – іноді об’єктивних, іноді через нерозуміння цих потреб, тощо) не роблять цього, дитина відчуває болісні переживання. Намагаючись позбавитися негативних емоційних станів, дитина прагне в будь-що домогтися бажаного. Дуже часто таким засобом стає негативна поведінка, оскільки в цьому разі батьки завжди звертають увагу на сина чи дочку, щоб припинити дії дитини, що їх дратують, або те, що їм заважає. Отже, погана поведінка дитини — це лише засіб, за допомогою якого хлопчик чи дівчинка намагається досягти задоволення своєї природної потреби.

Привертання уваги.

Що робити?

не заглядайте дитині в очі, коли вона починає погано себе вести, щоб привернути увагу дорослих;
не починайте розмову з дитиною, але це не означає – не звертайте уваги. Просто спокійно, твердо, але доброзичливо скажіть: “Зачекай, будь ласка, п’ять (десять) хвилин, зараз я зайнята”;
зробіть щось, щоб дитина зрозуміла, що ви її любите: погладьте по волоссю, спині, обніміть;
одразу ж продовжуйте ту справу, від якої вас відірвала дитина.

Потім обов’язково знайдіть час для спілкування з дитиною (бажано в той термін, що ви пообіцяли); зробіть так, щоб ніякі інші справи: розмови по телефону,

перегляд телепередач, фільмів тощо – не відволікали вашої уваги від дитини.

Якщо батьки не задовольняють потребу дитини у самовиявленні, тобто не зважають на її індивідуальні або вікові особливості, то дитина переживає це як несправедливість і починає боротися з батьками за право на свою думку.

Що робити?

Запитайте себе: “Що хоче дитина виявити такою поведінкою? Чому вона заперечує мені? Що хоче вона ствердити цим? Як я можу допомогти дитині проявити себе у цій ситуації?”

Якщо дитина не слухається вас і ви відчуваєте себе безпорадним, то не слід шукати відповіді на запитання “Як я можу контролювати цю ситуацію?”, краще запитати себе “Як дитина може проявити себе в цій ситуації більш прийнятною поведінкою?”

Коли ми принижуємо дитину, демонструючи свою владу, вона відчуває розпач і починає мріяти про помсту.

Щоб визначитися, що дитина хоче вам помститися, зверніть увагу на власні почуття до дитини під час конфлікту або одразу після нього. Якщо ви відчуваєте себе ображеним та бажаєте за це покарати дитину (тобто помститися їй) – саме те відчуває і ваша дитина. Зазначені відчуття дуже небезпечні, оскільки вони деформують розвиток особистості дитини і призводять до незворотного порушення стосунків батьків та дітей.

Втрата віри у свій успіх.

Деякі батьки скаржаться на те, що діти не вміють долати труднощі, кидають справу, якщо стає важко, або просто через лінощі не доводять її до кінця. Через це виникають конфлікти, оскільки батьки намагаються виправити ці недоліки, соромлять дитину, вимагають від неї наполегливості. Можливі різні варіанти поведінки дітей в цьому конфлікті, але найскладнішим є варіант “вивченої безпорадності”. Це проявляється в тому, що дитина не суперечить батькам, а просто своєю поведінкою немов би каже: “Я така безпорадна, я нічого не можу. Залишіть мене у спокої”. Це жалібне “Не можу…” викликає у батьків співчуття, їм стає шкода свого сина чи доньки. Тоді дитина ще більше намагається підкреслити те, чого вона не вміє, оскільки це дає їй можливість уникнути необхідності виконання вимог батьків. Отже, дитина вчиться маніпулювати іншими людьми, а батьки мимовільно сприяють цьому, якщо піддаються бажанню втішити дитину, зробити все за неї і таким чином тренують її звичку досягати своєї мети удаваним поганим настроєм або самопочуттям. Якщо такі звички є в дорослої людини, то звичним засобом її виходу із складної ситуації буде “втеча в хворобу”.

Почніть профілактику зазначених конфліктів з того, що пригадайте, як багато вже вміє ваша дитина, і пропонуйте їй виконувати лише те, що вона точно зможе. Співчувайте дитині, але не робіть нічого замість неї. Якщо навіть дитина виглядає зовсім безпорадною, не слід одразу ж “кидатися на допомогу”. Підбадьорте дитину, підказуйте, як треба робити, але ні в якому разі не дозволяйте їй перекласти її справи на ваші плечі.

Реакції дитини у відповідь на різні виховні методи:

Покарання:

Вдається до брехні
Звалює провину на інших
Безвідповідальність
Несміливість, боягузливість
Розпач
Дитина завжди намагається догодити або постійно чинить опір
Низька самооцінка
Відсутність довіри
Прагнення помститися
Озлобленість, яку дитина відшкодовує на своїх молодших братах та сестрах
Метушливість, нездатність зосередитися
Ябедництво
Робить все «на зле» іншим і навіть собі
Тільки зовнішній фактор контролю за поведінкою є дійовим, але якщо немає «наглядача», робить те, що заборонено.

Вседозволеність

Дозволяє собі порушувати норми та правила поведінки
Відсутність самодисципліни та цілеспрямованості
Відсутність впевненості у собі
Дефіцит поваги до людей
Дитина не знає, як реалізувати себе з користю для справи
Завищений рівень домагань

Винагорода

Вимагає і чекає, коли інші зроблять її щасливою
Сподівається, що її ще похвалять чи віддячать
Байдужість до інших
Напрошується на вдячність, прагнучи догодити більш впливовій фігурі
Випрацьовує таке ставлення до життя: «А що я з цього буду мати?»

Метод логічних наслідків — це такий виховний метод, який робить для дитини ваші вимоги осмисленими та логічними тому, що вони чітко пов’язані з наслідками або результатом її дій. Дитина повинна усвідомлювати логіку виправної міри впливу для того, щоб ця міра була ефективною.

Для того щоб логічні наслідки були ефективними виховними методами, вони повинні поєднувати в собі певні принципи:

Завжди і у всьому проявляйте до своєї дитини повагу, дозволяйте їй якомога повніше брати участь у визначенні логічних наслідків. Усе, що викликає у дитини почуття провини чи сорому, слід ретельно уникати, інакше вона може розцінити логічний наслідок як покарання.
Наслідки мають бути розумними за своєю суттю. Будь-який непомірний чи надто суворий наслідок ваша дитина сприйме як покарання, а не як спосіб виправлення своєї помилки.
Наслідки повинні мати логічне співвідношення з помилкою вашої дитини. Якщо вона вчиняє комусь біль, то намагається її полегшити. Якщо вона пошкодила якусь річ, то поновлює її чи відшкодовує збитки якимось іншим способом.
Логічні наслідки повинні привчати вашу дитину брати всю відповідальність за скоєння власних вчинків на себе, не примушуючи її при цьому “розплачуватися” за ту чи іншу помилку.

“Метод наслідків”