МИ МАЄМО ЦЕ ЗНАТИ

by sc3adm · 3 Січня, 2023

МИ МАЄМО ЦЕ ЗНАТИ

У рамках марафону, присвяченого процесу дерусифікації, декомунізації та деколонізації і з метою патріотичного виховання молоді шляхом висвітлення сторінок минулого України, представлено роботу учня 9А класу Конотопської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 Черненка Андрія. Керівник Лавриненко Н.М.

“Живий смолоскип”

Василь Макух – воїн УПА, дисидент. Мало відома широкій публіці історія українського борця, який у листопаді 1968 року спалив себе в Києві на Хрещатику, протестуючи проти колонізації України з боку росії та проти введення радянських військ до Чехословаччини.

Це був перший в історії Європи акт самопожертви проти національного гноблення. Такий шлях мученицького протесту згодом обрали: Ян Палах у Чехословаччині, Ілля Ріпс у Латвії, Ромас Каланта у Литві, кримський татарин Муса Мамут. Подвиг Василя Макуха повторив Олекса Гірник. 21 січня 1978-го, у 60-ту річницю проголошення УНР, він спалив себе на Чернечій горі в Каневі на могилі Тараса Шевченка в ім’я захисту української мови.

У рамках марафону представлено роботу учнів 11 класу Зарви Юлії та Довганя Ярослава. Керівник Литвиненко З.В.
“Корюківська трагедія”.

Одним із своєрідних «фірмових» знаків карально-репресивної політики Третього Райху щодо цивільного населення окупованих територій Європи було свідоме знищення населених пунктів разом із мешканцями. Приводів, якщо говорити узагальнено, для таких акцій окупантів було два: помста та залякування населення за дії рухів Опору та радянських партизан, а також як елемент тактики «випаленої землі» під час відступу військ Вермахту.

Всесвітньо відомими стали такі злочини у Європі: чеська Лідице – 10 червня 1942 р. вбито у селищі і замордовано у концтаборі 320 осіб; білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р у селі знищено 149 осіб; французький Орадур-сюр-Глан – 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи. Проте світ практично не чув про українську Корюківку – 1–2, 9 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тисяч осіб різного віку – від немовлят до немічних старих, селище повністю знищено. Більшої та жорстокішої каральної акції за всю Другу світову війну в Європі (1939–1945) не було. Радянська та російська офіційна історіографія та пропаганда була і є зосереджена виключно на перемогах СРСР у Другій світовій війні, її вищості серед союзників з антигітлерівської коаліції і, відповідно, на героїзації власних збройних сил, силових структур, створення міфу про всенародну підтримку комуністичної влади. Саме тому тема злочинів проти цивільного населення не була самодостатньою та окремим напрямом гуманістичного спрямування, її згадували як допоміжний або прикладний засіб зображення образу ворога та необхідності його безумовного нищення. Відмова керівництва СРСР та УРСР від загальнодержавного відзначення пам’яті жертв знищення Корюківки та подібних трагедій в Україні фактично замовчувала відповідальність радянського партизанського руху, який був слухняним інструментом політики СРСР на окупованій нацистами території, за відсутність політики захисту власного цивільного населення від ворожих репресій.

У рамках марафону представлено роботу учнів 9Б класу Дзюби Дарини та Федоруци Дениса. Керівник Степанова І.Є.

“Пісенний вибух 1989 року. Заборонений Гімн України”

24 вересня 1989 рік. Перший фестиваль української сучасної пісні та популярної музики “Червона рута” у Чернівцях добігає кінця. На сцені переможець конкурсу — бард Василь Жданкін, який отримав найвищу нагороду — “Гран-прі”. Хоч на його кобзі порвалася струна, Василь Жданкін несподівано для усіх починає співати заборонений тоді славень “Ще не вмерла Україна”. Це було перше публічне виконання гімну в Радянській Україні.