Музей народного побуту

by sc3adm · 12 Грудня, 2018

Є у нас світлиця –

Це скарбниця всіх традицій,

Як сюди ти завітаєш,

То багато чого пізнаєш:

Як дівчата й молодиці

Сходились на вечорниці,

Тут вони і кужіль пряли,

Вишиванки вишивали,

Немовляток колихали,

І тихесенько співали…

Біла, з теплою солом’яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристанища людського, незамкнена, вічно відкрита для всіх без стуку в двері….

Для Вас відкриваєм двері в серця й кланяємося низько із запрошенням на побачення до духовних святинь Рідної землі

Загляньмо в це затишне, покинуте на призволяще домашнє вогнище, переступімо поріг цієї хати, яких уже небагато збереглося, але в них ще залишився дух мудрих народних традицій, що споконвіку формували в людині добрі почуття, працьовиту вдачу, чутливу до краси душу

Піч – то друга мати: і оберігає, і обсушить, і нагодує

Пікна діжа вважається святістю й недоторканістю, бо народжувала хліб. Багато чого можна було позичати чи взяти на тимчасове користування в сусідів, а ось пікну діжу ніколи не виносили з хати

Рушник на стіні – давній наш звичай. Він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Хай символ цей завше сусідить у нашій добрій оселі як ознака великої любові й незрадливості, ніжної материнської пісні, яка кличе нас до рідного порога

Справжній домашній оберіг для кожного з нас – портрет батька і матері, обрамлений рушником

Яка ж вона гарна – дерев’яна, різьблена чи розмальована, барвиста, мов сама весна! Це не лише окраса будь-якої оселі, але й найнеобхідніша річ у хаті. Туди складали святковий одяг, весільні рушники, сорочки шлюбні та великодні, ховали рядна, подушки, клали прикраси

До сволока на гаку прикріплена мотузочками колиска. Робили її з верби, ясена, клена і навіть з гілочок калини, щоб діти були дужими й співучими

Покуть – почесний красний куток, розташований у селянському житлі по діагоналі від печі. Там розміщувались ікони, а також особливо цінні речі: хрест, свічка, свячена вода, молитовні книги. На покуті ставилися лави, там стояв і стіл з паляницею, накритою рушником

Мисник у хаті знаходився праворуч від дверей, на ньому знаходилися глиняні миски. Розмальовані глиняні полумиски використовувалися тільки на свята, а весь інший час зберігалися на полиці в миснику

Ткацтво – один з найдавніших елементів національної культури українського народу. Практична потреба людини в тканинах для вбрання, оздоблення житла зумовила масове її виготовлення в домашніх умовах

Експонати Музею народного побуту «працюють» на уроках, втрачають свою «голу» етнографічність, буквально живуть – і той серп, що Микола Джеря йшов проти панів, і той рогач, що Мотря з «Кайдашевої сім’ї» горщики переставляла, і оті старовинні рушники з оберегами. Та навіть той сніп пшениці, що стоїть на покуті, і ступа, прядка, скриня, ослони впливають на емоції й почуття дитини більше, ніж десятки «монументальних» наочних засобів навчання

Український вінок – своєрідний жіночий оберіг. Це і елемент одягу, і оздоба, і символ. Символ нескінченності життя. То справжня барвиста пісня землі нашої, а до нас тільки відгомін її долинув

Хустки – улюблений головний убір української жінки. Він підкреслював святковість чи буденність одягу, інформував про родинний, матеріальний чи правовий статус жінки, нагадував її обов’язки

Як же одягалися в Україні? Святкові, а подекуди буденні сорочки мали вишивку. Нею прикрашали комірець, манжети, перед, подол. Старі люди казали, що вишивка боронила від злої й нечистої сили. Дівчина напередодні весілля дарувала своєму коханому сорочку-вишиванку

Дерев’яні вироби в Україні відомі з найдавніших часів, бо деревина була основним матеріалом. З дерева виробляли знаряддя праці: ступу, ціп, коромисло; хатнє начиння: бочки, бодні, хлібну діжу, посуд, ложки