Педагог-організатор інформує “Як говорити з дітьми про Голокост”

27 січня світ згадує жертв Голокосту – жахливої трагедії єврейського народу. Саме 27 січня 1945 року визволили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. Пам’ять про Голокост необхідна, щоб наші діти ніколи не були жертвами, катами або байдужими спостерігачами. Чому взагалі потрібно пояснювати Голокост? Тому що ця розмова вчить толерантності, повазі та інклюзії; ілюструє небезпеку, яку несе мова ненависті; інформує дитину коректно; підтримує в ній стійкість; запобігає повторенню історії в майбутньому. Під час спілкування з дітьми необхідно враховувати вік. Фахівці вважають, що 8 років – найнижча межа. Необхідно контролювати свої емоції. Говорити спокійно, впевнено. Діти повинні відчувати, що з вами вони в безпеці. Не давайте учням інформації більше, ніж їм потрібно знати, але й не підсолоджуйте історію. Діти цінують чесність. Необхідно підкреслювати роль захисників жертв переслідувань. Пояснювати учням те, що людина не повинна коритися тискові, а вміти виступити проти несправедливості. Учні середньої і старшої школи мають необхідний апарат знань, щоб сприймати подробиці історико-соціального контексту Голокосту, тому і є сенс у цьому віці розкрити їм страшні деталі цього злочину проти людства та допомогти зрозуміти їхню громадянську відповідальність за ставлення до людей. Треба пам’ятати, що учні із завмиранням переглядають короткометражки про українських підлітків, своїх ровесників, які врятували євреїв у роки Голокосту, обговорюють фільми. Пропоную “Список Шиндера”, “Піаніст”, “Дружина доглядача зоопарку”, “Жінка у золотому”. А головне треба бути прикладом толерантності, поваги та громадської залученості. Це, мабуть, найкраще для того, аби урок Голокосту був назавжди засвоєний учнями.